Цінні біологічні особливості романівських овець

Цінні біологічні особливості романівських овець¹

Романівська порода овець — одна із унікальних порід, виведена в Романово-Борисоглібському повіті Ярославської губернії в ХУІІІ-ХIХ століттях, очевидно, шляхом кропіткої народної селекції північних короткохудохвостих овець ^2,3,4. Аборигенна романівська вівця є унікальною і однією з перспективних порід не тільки в Росії, а й в світі ⁵ . Цінні біологічні особливості романівських овець, за котрими вони вигідно відрізняються від інших порід світу, - висока плодючість і поліестричність, чим обумовлюється високий рівень м'ясної продуктивності (60-80 кг ягнятини) і можливість рівномірного протягом року надходження продукції.

В першу чергу ці продуктивно-біологічні особливості романівських овець широко використовуються в багатьох країнах світу з розвинутим вівчарством в промисловому схрещуванні, а також для створення нових багатоплідних типів і порід овець. В даний час попит на романівських овець в світі зростає, що надає їм статусу цінного світового генофонду.

За даними Мінсільгоспу РФ і Всеросійського НДІ племінної справи овець романівської породи розводять в 25 регіонах Росії, а їх чисельність за три останніх роки зросла на 22,5% ⁷ . Якщо в кінці XX століття їх розводили в основному в центральному нечорноземному регіоні (Ярославська, Костромська, Володимирська, Вологодська, Московська обл.), то тепер географія та розповсюдження розширилися від Камчатки і Республіки Комі до Ростовської області і Краснодарського краю. Племінна база романівського вівчарства Росії представлена одним племзаводом, 13 племрепродукторами і двома племпідприємствами з загальним поголів'ям 3723 на початок 2003 р. В породі створено 10 генофондних господарств з поголів'ям 4720 голів, що свідчить про те, що в романівському вівчарстві Росії за три останні роки відбулися позитивні зміни.

Неабияку зацікавленість в розведенні романівських овець виявляють вівчарі Чеської Республіки. Якщо ще в 1995 р. тут було лише одне стадо (39 вівцематок), то в 2003 р. вже нараховувалося 63 вівчарські фермерські господарства з поголів'ям 913 племінних вівцематок з плодючістю 250-300%, середньодобовим приростом ягнят до 100 днів- 196 г, виробництвом ягнятини по 48,5 кг на вівцематку (жива маса ягнят в 100 днів). У 2002 р. 3 фермери отримали по 1,55-1,75 ягніння і по 390- 511 ягнят на вівцематку до відлучення ^6,8 .

За результатами контролю м'ясної продуктивності в 2003 р. романівські вівці в невеликих стадах (6-50 вівцематок) досягли рекордних показників серед усіх порід овець, що розводяться в ЧР: 89,9-114,4 кг ягнятини на вівцематку. В аналогічних невеликих стадах м'ясних порід шароле і тексель отримано відповідно 74,1 і 72,6 кг ягнятини та 72,2 кг по стаду східнофризької молочної породи овець ^6,8 .

В Україні романівських овець розводять в невеликих фермерських господарствах, котрих нараховується вже понад 25. На базі фермерського господарства "Бах і сім'я" створений і пройшов державну атестацію в 2003 р. поки що єдиний племрепродуктор романівських овець, котрий нараховує близько 200 вівцематок.

Економічна оцінка ефективності розведення овець різних напрямів продуктивності в нинішніх ринкових умовах вказує на те, що прадавня багатоплідна романівська вівця не поступається класичним спеціалізованим імпортним м'ясним породам і забезпечує в структурі реалізації вівчарської продукції 85% за рахунок ягнятини, 10% за рахунок реалізації овчин і 5% за рахунок вовни. Проте романівські вівці дещо поступаються спеціалізованим породам молочного напрямку продуктивності, котрі забезпечують рентабельне виробництво вівчарської продукції в першу чергу за рахунок реалізації молока та продуктів його переробки (57,6%), м'яса (32%), вовни (5,6%) та іншої продукції (4,8%).

Література :

1. Жарук Л.В. Сучасний стан та перспективи розвитку галузі вівчарства. Вівчарство України, Під. ред. С. Шевченко, Т. Пономарьова, О. Шевчук. Українська АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК, ІНСТИТУТ ТВАРИННИЦТВА СТЕПОВИХ РАЙОНІВ ім. М.Ф. ІВАНОВА "АСКАНІЯ-НОВА" - НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНИЙ ЦЕНТР З ВІВЧАРСТВА. - Київ, АГРАРНА НАУКА, 2006 р., 614 с.

2. Вощинский М.И. Романовская овца.- М.: Новая деревня, 1925.-68с.

3. Панин А.И. Романовские овцы. Происхождение, особенности размножения и продуктивность романовских овец /Лекция.- М., 1958. - 24 с.

4. Кулешов П.Н. Породы грубошерстных овец. Изд. 2-е.- М.: Новая деревня, 1922. - 84 с.

5. ЕрохинА.И., Карасев ЕА. Ареал разведения романовских овец расширяется /Овцы и козы, шерстяное дело.- №3. - 2003. -С.4-9.

6. E. Horak, F. Rolaktiv. Chov ovci. Praha, Brazde.- 2001. 1741.

7. Тимошенко Н.К. Шерсть, первичная обработка и рынок.- М.: ВНИИМП РАСХН , 2000. - 600с

8. Романівські вівці. Сайт «Асоціації заводчиків овець і кіз Чеської республіки (SCHOK) - http://www.schok.cz/plemena-ovci/plemena-plodna/romanovska-ovce-r

Інші статті по темі:

Романівська порода овець (За В.О. Сухарльовим) Романівська порода овець унікальна за комплексом господарсько-корисних і біологічних особливостей , яка унаслідувала від північних короткохвостих овець тонкий хвіст, здатність приходити в охоту і запліднюватись на протязі всього року (поліестричність) та давати за одне ягніння двоє, троє і більше ягнят (багатоплідність), високу життєздатність і пристосованість до суворих умов сніжних зим і пасовищного утримання. Спрямована селекція забезпечила високу скоростиглість романівських овець і цінні якості їх овчин, які не мають собі рівних за легкістю, міцністю, красою і теплозахисними властивостями.....