Екзотичні забуті рецепти вичинення шкіри

Сучасній людині важко собі уявити, як самостійно, живучи далеко від цивілізації, без грошей і різноманітних складних нанотехнологій виготовити одяг, взуття, ковдри, головні убори, килими, інструмент і т.д.
Щось вабить нас в ремеслах, що йдуть з глибини століть. Є незрозуміла магія і творча складова в традиційній ручній праці, якою жили багато поколінь наших предків. Будь то ковальство, різьблення по дереву, кушнірське, ткацьке або гончарне ремесло.

Виробництво та обробка шкіри - одне з найдавніших занять людини. Про це свідчать первісні знаряддя для її вичинення, виготовлені з каменю та кістки. Археологічні розкопки показали, що ще в кам'яному віці вміли добротно виробляти шкіру, вона йшла навіть на будівництво жител. З шкіри виготовляли взуття і одяг, військові обладунки, кінську упряж, збрую, посуд і багато іншого. Особлива роль у розвитку цивілізації випала на долю пергаменту для книг.

Екзотичні забуті рецепти вичинення шкіри

Індіанці Північної Америки використовували для вичинення шкір мозок тварин, який намазували на міздрю. Иноді застосовувалася печінка, залози, або суміш різних компопонентів, частіше мозку й печінки. Деякі шкіри з музейных колекцій, вичинені індіанцями сто років тому, сьогодні цілком придатні для використання. Якщо хтось захоче скористатися цим древнім досвідом і вичинити шкірку мозком тварини, йому варто діяти наступним чином. Мозок будь-якої тварини не повинен бути ні занадто свіжим, ні зіпсованим. При кімнатній температурі його потрібно витримати близько 5 годин після смерті тварини. Потім речовина мозку розминається в нержавіючому посуді й розводиться водою до консистенції сметани. Отримана мазь наноситься на ретельно знежирену міздрю. При будь-яких видах вичинення механічне знежирення краще доповнювати сучасними методами, заснованими на використанні розчинів мийних засобів. Рясно змазану шкірку складають міздрею усередину й витримують ніч при кімнатній температурі. Потім її розправляють. Коли паста трохи підсохне й на ній з'явиться поверхнева кірочка, починають працювати шкребком. При цьому шкірну тканину не тільки очищають від пасти, але й міздрять.

Деякі народності використовують для вичинення чисту печінку. Довгани, нганасани, ненці роблять так. Вони відварюють печінку будь-якого звіра в малій кількості води.

Охолоджену печінку розминають із додаванням відвару й отриману пасту наносять на міздрю. Шкіри, складені міздря до міздрі, витримують приблизно добу в житловому помешканні. Часто їх прикривають будь-яким підручним матеріалом, щоб захистити від висихання. Потім шкіри разстилають і чекають, коли на пасті утвориться суха скоринка. Після цього починають міздрити. Пасту, будь то мозок або печінка, наносять на парну шкурку. Якщо сировина суха, її спочатку розмочують. Потім шкурку або "підв’ялюють" – злегка підсушують, або ретельно протирають сухою ганчіркою. Надлишок вологи заважає вичиненню. Вичинення печінкою надає шкірній тканині м'якість замші.

Зовсім незвичайний спосіб вичинення використовували нганасани. У чумі, тобто в теплі, ставили бочку, куди день у день мочиться вся родина. Сеча, що розкладається, є єдиним природним реагентом, який використовується для вичинення. Тонкі шкірки обробляють намазуванням - просочують їх рідиною з боку міздри й складають міздря до міздрі. Через кілька годин намазування поновлюють. Так триває біля доби, після чого шкурки підсушують і розминають. Великі товсті шкури замочують у бочці цілком. Ічиги, виготовлені з товстих шкір, вироблених таким способом, служать не один сезон.

Щоб покращити стійкість хутра до води, і індіанці, і євразійські народності Півночі часто підкопчують шкіри в холодному диму.

Джерела:

Выделка шкур коз и овец и изготовление изделий из них/ Авт.- сост. СП. Бондаренко. - М.: ООО «Издательство АСТ»: Донецк: - Сталкер -, 2003. - 227 с.

Інші статті по темі:

1. Цінні біологічні особливості романівських овець Аборигенна романівська вівця є унікальною і однією з перспективних порід не тільки в Росії, а й в світі . Цінні біологічні особливості романівських овець, - висока плодючість і поліестричність, чим обумовлюється високий рівень м'ясної продуктивності (60-100 кг ягнятини) і можливість рівномірного протягом року надходження продукції.....

2. Звідкіля походять романівські вівці? Породу названо по назві міста, в околицях якого вона була виведена ...

3. Романівська порода овець (За В.О. Сухарльовим) Романівська порода овець унікальна за комплексом господарсько-корисних і біологічних особливостей , яка унаслідувала від північних короткохвостих овець тонкий хвіст, здатність приходити в охоту і запліднюватись на протязі всього року (поліестричність) та давати за одне ягніння двоє, троє і більше ягнят (багатоплідність), високу життєздатність і пристосованість до суворих умов сніжних зим і пасовищного утримання. Спрямована селекція забезпечила високу скоростиглість романівських овець і цінні якості їх овчин, які не мають собі рівних за легкістю, міцністю, красою і теплозахисними властивостями.....

4. Вода - зима - вівці ...Якщо в холодну пору ваші вівці не дають достатньо молока, можливо що вони не отримують достатньо питної води, лише тому що вона занадто холодна..

5. Кожевенные промыслы Полесья. Исторический очерк ... Уже в XVI в. жителям Волыни, в том числе и Полесья, были известны такие кожаные и меховые изделия, как «боты», «полуботики» (даже сафьяновые), беличьи шубы, кожухи, широкие кожаные пояса, калиты, мошны, сумки из юфти, барсучьей, лосиной кожи, упряжь . Эти изделия изготовляли городские ремесленники ...

6. Изготовление продукции из сухожилий у бурят восточной Сибири ( по Д.М. Маншееву ) ....В первую очередь высушенные сухожилия мяли руками в простокваше. Затем размягченные сухожилия разминали, просунув в дверную ручку или железную...