Газета для тих, хто працює на землі            www.ridneselo.com

       № 24 (073) 24 грудня 2014 року     Передплатний індекс 89782

  Із родиною Андрія Кардаша, що займається вівчарством у мальовничому селі Зелений Дуб Здолбунівського району на Рівненщині, ми познайомилися два роки тому.

– Пане Андрію, що змінилося за цей час?

– Було 120 голів, зараз близько 200, – розповідає Андрій Кардаш. – Трішки докупили, трішки своїх розплодили. Романівські ж плодючі, по 3-4 ягняти одразу приносять! А ще придбав кілька молочних овець французької породи лакон. З них можна видоїти до двох літрів молока на день, а звичайна вівця дає не більше 500-700 грамів. Утім, вартість новачків «кусається»: 500 євро за штуку.

Цей Новий рік особливий для родини: вперше вона зустрічатиме його під знаком «своєї» тварини. Рогатих теж привітають зі святом – насиплють кукурудзи до годівниці, збільшать порції.

 Отак і приваблюватимуть удачу до оселі. А чи усміхнеться вона їм – покаже життя.

– Будемо святкувати разом із батьком (пан Юрій – на фото. – авт.), дружиною, чотирма дітьми – Марусею, Ганною, Ангеліною та Романом – та ще запросимо 8-10 гостей нашої агросадиби, – ділиться планами господар.

До Кардашів щороку приїздять городяни, що мріють відпочити на природі, подалі від цивілізації. Для них, міських, у диковинку погладити овечок, постріляти з лука, просто по­дихати чистим повітрям. Тому на Новий рік овечі ясла завжди відкриті для відвідувачів – нехай спілкуються! Щоправда, ближче до ранку тварин закривають, аби ніхто їх не налякав.

Незважаючи на святко­вий настрій, турбот у господарстві вистачає, бо вівчарство в нашій країні, якщо чесно,    –    суцільний    клопіт.

– В Європі існує дотація на кожну овечку – від 100 до 150 євро, – розповідає пан Андрій. – Цих грошей вистачає, щоб винайняти робочих, ветеринара, закупити корм на весь рік. Виходить, що ти тримаєш тварину задарма, а все, що вона дасть, – кладеш собі у прибуток. А що в нас? За все треба платити із власної кишені, щоб потім віддавати м’ясо майже за безцінь. Наразі воно коштує 50 гривень за кілограм. Тому доводиться викручуватися за рахунок додаткового бізнесу.

Таким бізнесом і є зелена садиба. Але й вона вимагає чимало зусиль, бо зараз усі хочуть не просто подихати чистим повітрям і з’їсти шашлик, а відпочивати з басейном та розвагами.

Кардаш пригадує свою поїздку до Словаччини, на овечу ферму. Коли він запитав у власника, що той робитиме, якщо раптом не отримає від держави дотації,

то чолов’яга хвилин п’ять мовчав, витріщивши очі, а потім відповів, що йому, звісно ж, доведеться всіх тварин вирізати, а як ще?

– Коли в мене купують овець, завжди питаю, що людина планує з ними робити. Один каже: «У мене ще пивзавод є, а це – додатковий прибуток», за такого я спокійний. А ось коли чую, що хтось мріє розпочати бізнес з нуля, купуючи десяток овечок, я чесно раджу облишити цю ідею, – говорить пан Андрій.

Улюбленець господаря – баран на прізвисько Москаль. Його так назвали, бо куплений у Росії. Характер – упертий та настирливий. Його «половинка» Свєтка славиться здатністю народжувати не менше 4 ягнят. Саме їх вівчарі прикрасять до свята з надією на краще майбутнє

Наталія Федорова