У нас сформувався образ козака – гультяя і голодранця, який має лише шаблю, люльку та полатані шаравари.
Виявляється було трохи не так.У період Козацької доби в Україні козаки-запорожці в великій кількості розводили коней і овець. Д.І. Яворницький пише, що деякі запорожські козаки мали по 700 і більше коней, «едва находился козак, у которого не было 10 или 20 штук коней». У полковника Ф. Колпака татари украли 7 тисяч коней. Останній кошовий отаман Січі П. Калнишевський якось продав татарам 14 тисяч овець. За словами Д. Яворницького, у запорожських козаків було розвинуто в однаковій мірі і вівчарство: «у иного козака было по 4 и даже по 5 тысяч овец, шерсть с них сымают и продают в Польщу».
Цікаво, як вони тому давали раду, і крім того мали час добряче помахати шаблею?
1. Яворницький, Д. І. Історія запорозьких козаків (у трьох томах) / Д. І. Яворницький. - К.: Наукова думка, 1990. - Т. 1. - с. 402-403.
2. Коні і віці – взаємозв’язок у матеріальній культурі. Сухарльов В.О., к. с.-г. н., доцент, Харківська державна зооветеринарна академія http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/pzvm/2009_1/192-195.pdf